У Полтаві з новою силою розгорається конфлікт навколо голови обласної організації Партії регіонів народного депутата України Олексія Лелюка.
У понеділок близько 20 активістів міської організації ПР обласного центру пікетували приміщення, у якому знаходиться обласний комітет «Регіонів», із вимогою відставки Лелюка з посади голови регіональної партійної організації. Як пояснюють учасники акції, їхня мета — очищення Партії регіонів від людей, які своїми діями підривають її авторитет, байдужі до інтересів виборців, не обтяжують себе навіть проведенням прийомів громадян.
Чаша терпіння однопартійців Лелюка переповнилася ще у червні 2007-го. Його звинувачували у повній профанації і бездіяльності у партійній роботі, грубому порушенні статутних норм, а також зверхності й чванстві, які вже стали «притчею во язицех».
Ще рік тому проти недолугого керівництва Лелюком обласною парторганізацією виступив Кременчуцький міський осередок ПР, та пожежу вдалося загасити, вигнавши із лав партії тих, хто посмів критикувати вождя регіонального масштабу.
У червні ж 2007 р. проти стилю і методів роботи Лелюка виступають Миргородський та Октябрський в Полтаві районні осередки партії. 18 червня 2007 р. Октябрська районна організація приймає рішення про виключення з лав ПР голови обласного осередку партії Лелюка та направляє відповідне подання до політради партії. У відповідь Лелюк проводить конференцію, на якій приймається рішення про ліквідацію Октябрського районного у місті Полтаві осередку Партії регіонів і виключення з членів партії керівника районного осередку.
О. Лелюк, відбувшись легким переляком, показав рядовим партійцям, хто в домі господар. Він вирішив, що йому все дозволено: працюють нехай рядові партійці, а він буде пожинати результати їхньої праці. У своїй депутатській діяльності О. Лелюк дійшов до такого відвертого нехтування правами виборців, що навіть у закріпленому за ним Карлівському районі, де його обирали по 151-му виборчому округу на проміжних виборах у 2004 р. замість померлого народного депутата Четверикова, він не провів жодного прийому громадян і жодного разу навіть не відвідав район за останні два роки.
Точно така ж картина і в інших районах, де він мав би працювати як народний депутат, згідно з рішенням партії про закріплення депутатів за виборчими округами. Полюбляє О. Лелюк приїздити на різні урочисті події, такі, як відкриття різних об'єктів соціальної сфери, де як весільний генерал скаже декілька мудрих слів і на цьому його робота як депутата завершується.
Ще в 2004 р. нардеп Лелюк винайшов своє ноу-хау спілкування із виборцями: на бланку народного депутата був набраний текст, який розсилався «під копірку» всім, хто звертався до нього. У пропущені графи від руки його помічниками вписувалося прізвище, ім'я й по батькові, адреса та суть звернення. За текстом, набраним на комп'ютері, було таке: «В зв'язку з деякими проблемами фінансового характеру, на жаль, задовольнити Ваше звернення немає можливості. Ваше питання вирішуватиметься мною відповідно до чинного в Україні законодавства. Про результати буде повідомлено додатково». Сотні таких, з дозволу сказати, відповідей на свої звернення отримали виборці 151-го Карлівського округу від свого обранця. Махровий бюрократизм та й годі. Цікаво, чи запатентував своє ноу-хау від докучливих виборців пан Лелюк?
Великого розголосу на Полтавщині набула й рейдерська атака, організована Лелюком на Карлівський комбікормовий завод, що знаходиться у с. Федорівка Карлівського району. Гостросюжетний бойовик нагадували кадри, відзняті Карлівським районним телерадіооб'єднанням «Контакт», на яких люди у чорному камуфляжі йшли на захоплення заводу, а їм протистояли охоронці цього ж заводу, найняті власником підприємства.
Тільки за щасливою випадковістю вдалося уникнути кровопролиття: з одієї й іншої сторони — тільки синці, подряпини та розквашені носи й губи.
У кожної сторони конфлікту своя правда, у кожної — на руках рішення судів. У людей, які нічого не знали про судові перипетії, виникає резонне запитання: чому у Карлівського комбікормового заводу, який сім років до 2001-го не працював, а після 2001 р. сім років успішно працював, раптом за рішенням одного із судів змінився господар? Відповідь банально проста. Покійний народний депутат України І. А. Четвериков, якого не просто поважали, а любили всі карлівчани й виборці 151-го Карлівського виборчого округу, заповів свою частку у власному бізнесі, в тому числі й в комбікормовому заводі, сестрі — Шовковій Ніні Антонівні, а нардеп О. Лелюк, який доводиться йому племінником, вважає, що ця частка належить йому.
Він два роки підряд примушував свого партнера Юрія Кобченка — депутата облради, гендиректора ТОВ «Корпорація Докучаєвські чорноземи Карлівщини», прийняти рішення, яке б позбавляло Н. А. Шовкову її частки і передачі цієї частки О. Лелюку. Але Юрій Кобченко, який був організатором виборчої кампанії І. А. Четверикова, не пішов проти останньої волі старшого товариша. Тоді О. Лелюк розіграв цей ганебний спектакль навколо комбікормового заводу.
Ось що написали жителі села Федорівки голові Партії регіонів В. Януковичу:
«Шановний Вікторе Федоровичу!
Ми, жителі села Федорівки Карлівського району Полтавської області, працівники сільськогосподарського підприємства «Агропрогрес плюс» звертаємось до Вас з проханням про допомогу. Серед нас є багато членів Партії регіонів, всі ми і на виборах Президента України агітували і голосували за Януковича В. Ф., а на виборах до Верховної Ради України також були разом із Партією регіонів.
Але сьогодні нам незрозуміло, прикро і обурливо те, що народний депутат від Партії регіонів Олексій Лелюк, за якого ми боролися ще на проміжних виборах до Верховної Ради (після смерті нашого депутата Івана Антоновича Четверикова), чинить беззаконня, цинічно знущається над нами — простими робітниками, своїми ж виборцями та підприємством «Агропрогрес плюс».
Та все по порядку:
7 лютого 2008 року охоронці з охоронного агентства «Альфа-Х» із міста Харкова разом з представниками ВАТ «Полтавагаз» оточили територію нашого підприємства і шість діб утримували нас, не випускаючи додому із робочих місць, не давали нам навіть передавати через огорожу їжу та воду. Нам постійно погрожували, обзивали нас нецензурними словами, морально знущалися над нами. Щоб ми не могли покинути територію, де розташовані наші робочі місця, та не дати можливості передавати нам їжу та воду, охоронці з «Альфа-Х» привезли сторожових собак, з якими і патрулювали територію навколо нашого підприємства.
13 лютого 2008 року ці ж охоронці із застосуванням грубої фізичної сили по команді якогось адвоката Чобітька та людини, яка назвалась директором міжгосподарського комбікормового заводу Гурою, виштовхали, а точніше викинули нас із робочих місць. Ми сім років працювали у ТОВ «Агропрогрес плюс», а тепер залишились без роботи, а наші сім'ї — без засобів до існування, адже де ж зараз у селі Федорівка Карлівського району можна знайти роботу?
Олексій Лелюк, прикриваючись ВАТ «Полтавагаз», де він фактично є власником (цим підприємством керують поставлені ним люди), хоче заволодіти нашим підприємством, щоб розграбувати, вирізати завод на металобрухт. Після захоплення ТОВ «Агропрогрес плюс» і вигнання нас з нашого підприємства територію було обнесено колючим дротом.
Дії народного депутата О. Лелюка наносять авторитету Партії регіонів у нашому районі серйозну шкоду, паплюжать Партію регіонів на всю Полтавську область, адже розголос про дії О. Лелюка пішов на всю область після публікації в обласній газеті «Зоря Полтавщини».
Таким, як О. Лелюк, не місце в Партії регіонів, а тим більше бути лідером обласної партійної організації та народним депутатом.
Вікторе Федоровичу! Ми віримо Вам, віримо в Партію регіонів. Просимо Вас дати оцінку ганебним діям О. Лелюка і допомогти нам знову повірити у справедливість.
Ми готові зустрітися з представниками керівних органів Партії регіонів на місці і розповісти детально, як через таких, як О. Лелюк, втрачається авторитет партії.
А ми хочемо, щоб авторитет цей підвищувався і щоб партія очищалася від таких негідних її партійців як О. Лелюк.
З глибокою повагою і надією на допомогу та справедливість,
працівники ТОВ «Агропрогрес плюс», члени Партії регіонів
та безпартійні симпатики партії.»
Конфлікт навколо Карлівського комбікормового заводу триває вже більше місяця. Прості охоронці агресивності один до одного не проявляють. Облога, організована Лелюком, триває, а сам він, використовуючи ефірний час як народний депутат (тобто безкоштовно), розповідає у програмі районного телерадіооб'єднання «Контакт» про причини рейдерської атаки на комбікормовий завод, звинувачуючи всіх і вся. Це ж треба додуматися — використовуючи високе звання народного депутата України, діяти нахабно і цинічно задля власних бізнесових інтересів. Дійсно — для Лелюка закон не писаний.
Нещодавно О. Лелюк, який володіє 42% акцій ВАТ «Полтавагаз» і контролює керівництво підприємства, викликав свого однопартійця, начальника Карлівського управління з експлуатації газового господарства Володимира Слєпцова і примусив його написати заяву на звільнення з тієї причини (а інших причин просто немає, адже Карлівське управління з експлуатації газового господарства серед інших управлінь підприємства за виробничими показниками займає провідні позиції), що він, бачите, друг і соратник депутата обласної ради Юрія Кобченка. Словом, бий своїх, щоб чужі боялися.
Коли пікетування обласного осередку Партії регіонів активістами міської парторганізації показали по обласному телебаченню ТРК «Лтава» о 16.00 у понеділок, близько десяти депутатів міської ради та районних у м. Полтаві рад на чолі із заступником голови обласної організації Партії регіонів депутатом облради Валерієм Пархоменком прибули на ТРК «Лтава» з вимогою у вечірніх програмах каналу не показувати сюжету про пікетування. Більше сюжетів про пікети в той день не було. А у вівторок під обласним комітетом Партії регіонів невідомі молодики напали на пікетуючих, розірвали плакати, на яких була вимога до Лелюка піти у відставку, та облили активістів фарбою. Отака демократія від Лелюка.
Партія повинна давати об'єктивну оцінку діям своїх членів, які б посади вони не займали, і очищатися від тих, хто своїми діями плямує високе звання її члена. У ПР немає місця бундючним бездушним чинушам. Тільки тоді у партії є майбутнє.
